Укр

Експедиція EVEREST ALPOMANIA 2019. Частина 7. Рано смикнулися.

18 Листопада 2022

Щоденник експедиції від Валентина Сипавіна. Дни 34-37.

34 день. 14.05.2019.

Все, набридло чекати остаточно. За нашими розрахунками та оперативною інформацією від китайців, перильна команда сьогодні вранці вже провісили мотузки з 7000 до 8300!
За планом вони мають два дні відпочинку в АВС на 6400 і потім вони виходять вішати на вершину! Це практично секретна інформація, і ми вирішуємо впасти на хвіст перильникам.
Розрахунок наш простий: 15 травня приходимо до АВС, 16 травня на 7000 і далі з виходом на вершину 19.05. Начебто все складно. І прогноз добрий. Натхненні, йдемо до Middle camp!
Бентежить лише одне, що китайські клієнти поки не вийшли з табору.
Написав усім, що йдемо на тиждень, зв’язку не буде.
Дійшли чудово, настрій у всіх піднятий! Ніч була прохолодна, Паша навіть підмерз, каже, один у наметі.

35 день.

Вийшли зарано. Сонце тішить, погода “вогонь”!
За 2 години минуло багато. І тут я вирішую перевірити дальність роботи рації з новою антеною подовженою і викликаю табір АВС. Дава швидко відгукується. Але те, що він говорить, шокує нас і ступор. Команда китайських шерпів та перильників у 100%-му складі вийшла з табору АВС вниз до базового табору відпочивати мінімум дня на 3-4! Їм не подобається прогноз! І що раніше за 20 травня вершини не буде!
Епт…
Немає слів, залишилися лише суфікси…
А ми вже пройшли півдорозі в АВС…
Може, Дава помилився?
Але ні, через годину починаємо зустрічати групки китайців по 5-9 осіб, що без нічого біжать вниз.
Ну що за маячня?
Невже 8 альпіністів, які мають на допомогу ще 10 (бл..ь, десять!!!) помічників, які підносять мотузки і кисень, не можуть повісити місяць(!) перила на 30-градусному схилі?!
Минулого року якраз наш Дава та ще 5 шерпів самі носили собі кисень, кілометри мотузок та кілограми снігових якорів, без проблем усе повісили у перше кліматичне вікно.
Ну що робити? Вирішуємо йти ночувати на 6400, хоча настрою немає взагалі…
Якось нас підбила ця новина і ми повільно доплітаємося до кухні в АВС за 7 годин. Настрій у всіх на нулі. Сидимо весь вечір то мовчазні, то обурюємось.
Це одне. Але найскладніше рішення все одно робити мені. А воно таки полягає в тому, щоб грамотно вибрати між двох зол. Або залишатися тут на 6400 і чекати на повернення перильників невідомо скільки днів. За чутками – від 3-х до 5. А може й 6? Як показує цей рік, вони є казковими хлопцями. А раптом їм захочеться поїхати ще на пару ночей до села? Але з іншого боку я розумію, що сезон сходжень і так вже міцно затягли за часом, усі вже давно аклямалися і чекають на момент сходити на вершину.
Довго сидіти на такій висоті не дуже добре, хоч можна. Але можна швидше захворіти та витратити сили. А можна йти назад у базу та чекати там виходу китайців нагору. Але йти вниз, а потім два дні нагору знову в АВС – це жорсткий психодел. Це складно. Складно насамперед зрозуміти головою. Тому що саме шлях кам’янистою пустелею з 5200 до 6400, який треба йти два дні, усіх напружує і, якщо чесно, просто кумарить.
Другий – правильніший варіант, я вважаю, але ох як не хочеться завтра йти 20 км вниз знову, особливо розуміючи, що через пару ночей все одно доведеться два дні (!) йти вгору.
Так і лягли спати, не ухваливши жодного рішення. Ранок вечора мудріший 🙂

36 день.

Вранці подивився новий прогноз, за точну періодичність яких хочеться сказати окреме спасибі дівчатам!
Ну що, як би там не було, треба валити вниз. Хоча нам здається, що самопочуття у всіх просто відмінне, всі готові тут просидіти кілька ночей в очікуванні поручнів.

Вниз тікаємо дуже легко. За 3 години добігаємо до Middle camp, там супчика та ще 2:45 до бази. У Middle camp зустріли американців, які повільно йдуть вгору, які планують на вершину 26 травня аж! Але це ще бабуся на зв’язку на двоє сказала, насправді.
Зараз починається найцікавіша та заплутана фаза експедиції. Усі напружені, намагаються дізнатися хоч якусь інформацію про поруччя.
Напруга наростає через те, що всі сидять по таборах, усі готові нагору. І як тільки просвистить свисток, образно кажучи, всі ламануться нагору. У нас тут не так народу, як на півдні, але все-таки чимало. Хоча всього видано, кажуть, 144 перміти клієнтам. Ну і плюс шерпів приблизно стільки ж. Разом до 300 осіб.
А на непальській стороні, він же маршрут “з півдня”, тільки на Еверест близько 350 пермітів, вважай, стільки ж шерпів, плюс близько 200 осіб на Лхоцзі… Усього, за нашими підрахунками, з півдня тільки льодовиком Кхумбу “шаритися” близько 900 (!!!) Чоловік! Просто морок.
Забігаючи вперед, а ти вже читач розумієш, що цей щоденник публікується постфактум, скажу, що так і вийшло. Всі ці жахливі фотки з передвершини Евересту з півдня з чергами, відео просто натовпу, що стоїть на Кхумбу під нависаючими стрімкими сірками, смерті людей, у тому числі від довгого очікування своєї черги зійти на вершину і, у зв’язку з цим, – надмірної витрати кисню. .Все це наводить на думку, що наш вибір маршруту з півночі – правильний. Сумніший, але безпечніший…
Дійшло до того, що китайці змінили частоту хвилі свого радіозв’язку, щоб їх ніхто не прослуховував; з табору АВС у базу всю інформацію передавали виключно супутниковим телефоном. Наша фірма, як наближена до китайців і завжди знає більше, теж змінила частоту для радіозв’язку.
Починалися “шифри”, які цього року не мали успіху, якщо чесно. Напруга від тривалого очікування в командах була настільки сильною, що всі і так все знали.
По приходу в базу я насамперед до Мінґми: “Що за фігня, ми ж малювали план, ти говорив про точний вихід китайців на вершину?” На що наш бос табору лише розвів руками…
Ще по сонечку встигаємо погрітися у наметах.
А ще дізнаємося, що команда “7 вершин” замість запланованого за такого розкладу виходу в Middle camp на ночівлю для підтримки акліматизації (нагадаю, що багато ночували на 7000 метрах 3-4 травня і потім усі поїхали до села на 4300, а сьогодні вже 16 травня, дуже велика перерва), як мені казав сам Олександр Абрамов, поїхали вдруге до села! Цікаво. Але якось не резонно, як на мене. Хоча одного поляка Роберта з їхньої команди ми бачили, він весь час поводиться активно, ходить для підтримки акліматизації.
А ще з нас поржали наші чуваки з бази (індус, 2 француженки і ще “чілієць” Гораціо, який не з нашого табору, але який тусується з ними і тим самим виманює плани китайців))))
Але як же – зрештою вони будуть позаду нас… Але про те потім.

37 день.

День розслаблення та верстання нових планів 🤔.
Після сніданку я попросив нам зробити душ, але кухар щось особливо з ентузіазмом до цього ставився. Ну тоді я пішов, з’єднав потрібні шланги з водою, увімкнув газову колонку та вуаля! Душ просто шикарний! Гаряча вода, хороший напір, вода не закінчується! Не дивлячись на вітер на вулиці, в душовому подвійному наметі тепло. Навіть індус Кунтал потім підійшов і попросився не відключати систему, щоб після нас він зміг викупатися. Ось ледарі.

Чекав два дні після повернення з АВС, щоб купуватися 🤪.
Цього разу я взагалі зробив безперервну подачу води з річки, тому між відвідувачами воду не можна було вимикати і гаряча вода просто лилася, таким чином створюючи відмінну пару і тепло в наметі. Тому я, а я купався останнім, чудово кайфував у прогрітому наметі.
– Ну, а що з планами, Мінґма? 🙂
– Завтра китайці виходять.
– Точно?
– Точніше нікуди!
Це була правда на 50%. Ми вже вирішили орієнтуватися на виходи не перильників, а саме китайських клієнтів, щоб бути точно впевненими. Наступного дня вийшли рано-вранці китайські клієнти і ми за ними.
Але цього дня ми провели у відпочинку. І не дарма.
У це повернення я відчував себе трохи пригніченим. Мені особливо не хотілося повертатись після такого замотивованого виходу під пісню Вакарчука “Еверест”, після зажженого ялівцю… Тому я практично нікому не написав, що ми повернулися на день. І вже потім, 24 травня, вийшовши на зв’язок, я “отримав” від багатьох, адже ще 14 травня обіцяв, що “пішли на тиждень”.
А ще ми дізналися, що перший гурт “7 вершин” під керівництвом Абрамова вже сьогодні (!) вийшов у Middle camp. Навіщо? Адже китайські тут все. І гарантії нема, що підуть завтра. Я так зрозумів, що всі реально подумали, що ми чекаємо поруччя в АВС і щось знаємо, чого не знають вони. А ми такі собі опа – і спустилися вниз. Не було ніякої каверзи, ми просто не виходили на зв’язок, я вже писав, чому. А може, це був стратегічний маневр Олександра.
Ну що завтра виходимо на штурмовий вихід. Хоча тут уже всі трохи пофігісти і, лягаючи спати, ми знали, що рішення буде ухвалено завтра, коли за фактом побачимо чи не побачимо вихід китайців із табору.

Вас може зацікавити
  • Реєстрація
  • Вход