Укр

Експедиція EVEREST ALPOMANIA 2018. Частина 1.

18 Листопада 2022

Щоденник експедиції від Валентина Сипавина. Дни 1 – 10.

День 1-2. 7-8.04.2018.

Ну що, трохи розкриємо карти цієї весни.
Так, у гори. Так, знову на Еверест. Так, знову з Віктором Бобком. Ні, цього разу головним гідом. Так, з півночі та за класикою.
Вже до Катманди.
Усім вдалого весняного сезону у горах!

День 3-6.

Сьогодні до 2-ї ночі проводжали Ірину Галай та команду.
Сьогодні ж погуляли Катмандом, загалом – культурно просвічувалися ))).
А зараз welcome dinner !!! Поляки не п’ють. Або поки прикидаються))).
Urban краєвиди Катманду…

При тому, що багато хто фанатіє від Катманду, мріє тут жити і так далі, мені це місто абсолютно не подобається. А тим більше після екскурсії.
Бруд, антисанітарія, незліченні жебраки та злидні, розводняки, пилок та інші атрибути повного бардаку.
Найтворче – це дроти.
Скоріше вже старт…

День 7.

Сьогодні видався насичений день у нашій експедиції.
Сьогодні ми перетинали непальсько-китайський кордон.
Це був довгий і стомлюючий процес.
Непальці випустили швидко, а ось китайці…
Спочатку спробували одразу відібрати сало.
Причому все, навіть те, яким ми вчора хвалилися. Намагалися жорстко та безповоротно. Умовляння, що це висотний продукт і вкрай нам необхідний, ну, будь ласка, будь ласка, не діяли на суворих митників.
У результаті був кинутий клич: а давайте його тут і з’їмо! Ідея всім сподобалася, тим більше, що у Сашка Шалаєва виявилося 0,5 горілки з собою! Китайці думали, що це жарт, але ми розвернулися і пішли на вулицю з терміналу, розклалися на сходах і почали нарізувати тонкі скибочки. Місцеві представники гірської асоціації Тибету (TMA) спочатку розвели перед митниками руками, це ж “крейзі експедишн”, а потім почали нервувати і бігати навколо нас, типу, ми пропустимо свою чергу на пункті пропуску. Ну, а ми у відповідь їх пригощали салом.

Чи ніхто не очікував такого повороту подій, але через кілька хвилин такого свавілля до мене підійшов головний з ТМА і каже, хлопці, я спробую принести ваше сало контрабандою у себе в ручній поклажі, мене не перевіряють!
У результаті сало він проніс. Врятували. Їде з нами далі!
Тут виявилося, що далі ведуть дорожні роботи. І дорога закрита до 8-ї вечора. Всі пішли їсти пельмені до місцевого вже китайського шинка і пити пиво, я пішов спати в автобус.
І тут я зустрів її…
Так, і не десь у гарному ресторані чи нічному клубі, а тут, у глухому селі в горах!
Ту, в яку було закохано всю свою молодість…
Ту, чиї ролики я дивився по 10 разів на день.
Ту, ким я мотивувався багато років…
Був такий ролик із нею “No pain no gain”…
Це було так несподівано, що я спочатку навіть розгубився.
Ну а потім, звичайно, прийшов швидко до тями.
Інес Паперт!
Давно не бачилися! Останній раз 3 роки тому на льодолазному кубку світу в Швейцарії, напевно.
Ось так скромно вона з одним хлопцем їде під південну… гаразд, не відкриватиму їх секрети :)))
Побалакали, трохи згадали криголазні старти, вона передала привіт Павлу Добринському, сфоткалися на згадку, побажали один одному удачі!
Ну а далі був шлях у село Gyirong…

День 8-9.

У кожного свій кисень в експедиції))).
Стиль Ірини Галай!).
Користуючись нагодою, вітаю своїх друзів магазин КЛУБ ПОДОРОЖІВ з Днем Народження!!!
Після вчорашніх пригод на кордоні та дорозі, зважаючи на те, що сьогодні п’ятниця, 13-те, старт був трохи нервозним:).
Як виявилося, дуже дарма.
Переїзд виявився просто супер!
Спочатку ми заїхали на перевал 5236 метрів.
З нього відкривалися чудові краєвиди. Вискочили з автобуса буквально на пару хвилин – холодно та вітер.
Потім під’їхали до view point озера Paiku Co.
Схоже на Лагуну Верде під Охосом, тільки набагато більше та вище!

Ще через півгодини відкрилася у всій красі Шиша-Пангма! Уххх! Зачаровує…
А ще за годину ми побачили Чо-Ойю та Його Величність ЕВЕРЕСТ.
Чудове видовище! Вважаю, набагато краще, ніж їхати з боку Лхаси!
Тому що їдеш і насолоджуєшся видами на ці 2 восьмитисячники досить довго.
Доїхали до Тінгрі. За словами Віті, за кілька років селище перетворилося. Квартали новобудов, відбудований монастир, комфорт…
А бонусом за вчорашні пригоди нам із Вітей став номер із видом на Еверест!!!
Самопочуття прекрасне, сидимо на вечері, всім привіт!
Сподіваюся, все добре в Ірини Галай та всієї команди?
Наскільки я знаю, сьогодні до Катманди має прибути команда під керівництвом Сергія Ковальова. Успіхи хлопцям, побачимось у Базовому Таборі!
Сезон обіцяє бути насиченим!

День 10.

Гуляємо на 4700 перед переїздом до Базового Табору Евересту завтра.
Китай, Тибет.
Вітя ділиться зі мною і тільки зі мною “фірмовим секретом Віктора Бобка”!))).
Акліматизація, Бобок-електрик, несподівані зустрічі.
Сьогодні заключний день перед переїздом до Базового Табору.
Природно, що після двох ночей на 4200 у селищі Тінгрі, всі почуваються нормально. Це видно не тільки на оксиметрі, а й за кількістю вина, що випивається на обід та вечерю:).
Вранці вид із нашого номера показував Еверест. Причому практично без звичного “прапора”.
Снідавши, ми вийшли у напрямку невеликого бугра за селищем, з метою набрати трохи висоти та аклізматизуватися:).
Було тепло та комфортно, Чо-Ойю ховалася періодично у хмарах.
Набрали до 4700, попили чаю та вниз.
Далі обід, останні закупівлі. Хлопці купили ковдри для Базового Табору та ще й по дрібниці.
А потім Вітя почав прати шкарпетки і вішати їх на велику плазму, щоби посушити. Плазма не вмикалася. Ми полізли розібратися з проводами. Знайшли за столом посадковий талон Олени Абрамової від 1 квітня:) і роутер, і вирішили зробити нам у кімнаті вайфай.
Ну а че, Вітя зв’язківець, я гуманітарій.
Опа! “Украинки на Эвересте” продолжается!!! Но об этом чуть позже;).
Звичайно, інтуїтивно ми знайшли, що куди встромити:). Але в результаті вже цілу годину весь готель сидить без світла!
Світло полагодили, вайфай не зробили. Пішов я на вечерю до спільного вайфаю. Заходжу і чую: “Привіт! Як справи?”
– А з нами були ще альпiнiсти з Харкова!
– Що?????
– 100%. Пiшли знайдемо!
І точно, пішли ми з Ілліною до їхнього готелю. Ходжу, кричу: Харків, Україно!
Повертається один хлопець (як потім виявилося – болгарин Boyan Petrov – 10×8000 без кисню) і так, по-простому, російською мені говорить просто, типу, вони в тому номері.

До речі, передавав привіт Радка Славова Петрова.
І точно.
Сергій Бершов власною персоною!

Де б ще зустрілися, як не в Тінгрі! :).
Вони йдуть із Сашком Настенко на Шиша-Пангму!
Постояли, познайомилися ближче з Бояном Петровим, поділилися планами і зрозуміли, що даремно ми тут стоїмо, треба б це відзначити! ;).
Ну, як водиться, пішли назад у ресторан, зустріч, розмови, спогади! Реально величезний заряд позитиву та енергії!
За удачу наших експедицій!
Ось так і закінчується наш супервечір!
А й так, базовий табір готовий! Все чітко!

Вас може зацікавити
  • Реєстрація
  • Вход