Укр

Експедиція EVEREST ALPOMANIA 2019. Частина 1.

Щоденник експедиції від Валентина Сипавіна , дни 1-7.

Замість передмови.
Писати щоденники – не моя улюблена справа, але минулого року керівник експедиції на Еверест Віктор Бобок дав мені завдання висвітлювати хід нашого сходження. Багато хто читав, кажуть, було цікаво.
На цей раз теж постараюся висвітлювати, як це – ходити на Еверест.
Багато обивателів представляють експедицію на Еверест чимось нереальним, особливо після виходу на екрани однойменного фільму, заснованого на трагічних подіях 1996 року. Деякі дивилися фільм “Ген Висоти”, там вже більш сучасна організація експедицій, але режисеру потрібна була драма, тому в ньому також є надумане.
Так що писатиму реалії без героїчних прикрас :).

Чи готові?

За кілька днів до Дня 1:).

 

Збори в експедицію завжди хвилюючі, хоча я проводжу в горах дуже багато часу. Але тут особливий випадок. Це буде перша повністю організована експедиція мною на Еверест. Якщо бути точнішим, то ми проводимо експедицію під прапором мого дітища – Клубу пригод AlpoManiA. Якщо ви ще не чули про Альпоманію, відвідайте сайт alpomania.com . Наша команда робить експедиції практично в будь-які куточки нашої планети і практично будь-які вершини!

Вистачить самореклами 🙂 не люблю я це, ми все-таки зібралися в серйозну експедицію.

Всі, хто збирався в подібні тривалі поїздки знають, що як не збирайся заздалегідь, в останній момент не вистачатиме часу. Цього разу всі учасники почали збиратися заздалегідь, про що свідчили активні листування в чатах з обміном радісними фотками про чергову куплену річ або невтішні повідомлення про те, що те чи інше спорядження вже розкупили або не встигають доставити.
Але зрештою я все проінспектував і залишився задоволеним. Всі учасники були добре одягнені, взуті та у шапках :).

До речі про учасників.

Цього разу команда у нас збірна, але вже через кілька днів експедиції ми всі здружилися і порозумілися. Поки що все проходить жартома та сміхом. 😈 Подивлюся я на вас після місяця гір :),
Сидоренко Павло. Пашу я знаю давно, досвідчений турист і альпініст, має в активі Хан, Леніна, Ама-Даблам, участь в експедиції на Хідден, Уаскаран, Ушба, Аконкагуа, Охос, Чимборасо.. Коротше, багато:) Пашу звали висотним оператором на Еверест експедицію з підняття великого прапора, але в черговий раз експедиція скасувалась і ось Паша тепер з нами:). Паша вільний від соціальних мереж.

Катерина Кльонова. З Катею ми познайомилися в хатині під Маттерхорном, потім якось ще кілька разів перетиналися. І ось минулого літа сходили на Казбек, потім і на Охос дель Саладо в Чилі. Взагалі Катя збиралася на Деналі. Але якось її чоловік Вова прямо в Чилі на Катину репліку про мрію про Еверест не дав категоричної відмови і Катя зрозуміла – шанс є. Як потім вона вмовила Вову, для мене досі загадка, але вона з нами. Вова, 🔥🔥🔥.
Катя ходила Аконкагуа, Монблан, Леніна до 6100, Ельбрус, ще кілька маршрутів у Шамоні, Казбек, Охос. Весела та життєрадісна :).

Віталій Козубський. Це та людина, яка на роботі сказала: чи ви підписуєте заяву на відпустку, чи заяву на звільнення 🙂 На деяких сходженнях переймав досвід у Сергія Бершова; ходив на Ельбрус із півночі, Кілі, Аконкагуа, Мера. А ще у Віталіка 4 дочки:).

… За днів 10 до старту я окупував удома балкон і потихеньку складав усі речі та спорядження. Загалом дуже багато, особливо якщо ти керівник експедиції. Коли я виніс свої мармотовські висотні парки, пухові штани, спальник для базлага і шикарний новий ситусамітовський висотний спальник для штурму і це все в розкладеному вигляді, то ці речі зайняли добру половину балкона 🙂 потім купа рукавичок і рукавичок, шкарпеток, термобілизни, пару , Аптека під 3 кг, висотні черевики і просто черевики, то на балкон вже було важко вийти. Добре, що ми купили додатковий багаж :).

День 1. 10.04.2019.

Отже, настав день вильоту. Всю ніч я не спав, доробляв уже всякі справи, на кшталт закачати фільми та музику… Зустрівшись з Пашею на залізничному вокзалі в Харкові, ми домчали до Києва, де Віталік нас зустрів. І вже зовсім скоро ми сиділи у бізнес-лаунджі Борисполя. Правда, при цьому Паша нам стверджував, що у нього дозволено цілих 50 кг багажу, але при реєстрації виявилося, що це помилка і всього 30. Довелося доплачувати, а я, щоб зменшити загальну вагу, встиг витягнути одні черевики з ще не поїхали стрічкою. останнього баула і тепер тусувався в лаунджі з пошарпаними черевиками наперевес:).
Паша одразу ж здивувався, коли ми відмовилися від келиха сухого білого “на доріжку” і заявив, що в такі експедиції ще не літав 😂.
5 годин польоту та ми є у Дубаях. Тут начебто на замовлення прилетів літак Каті і ось ми вже сидимо і п’ємо каву вчотирьох.

День 2.

Кілька годин і ось наш рейс до Катманди. Тут все просто, я ввімкнув свій улюблений “авіарежим” і солодко проспав.
У Непалі все як завжди. Після першого відвідування емоції прилягли, але все одно у мене змішані почуття. Не можу сказати, що мені подобається Тамель, ну та гаразд…

Традиційні вінки на шию, “Намасті” та трансфер до готелю. У нас тут лише півтора дня на збори. Фірма привезла мої бочки, що залишилися тут з минулого разу, в яких купа всякого барахла))). Отже, упаковка йде повним ходом.
Потім пішли на обід, а вечір пройшов у зборах.

День 3.

Дзвінок о 8-й ранку в кімнату: це рецепшн, на вас чекають. 🤔 А це Біллі! Помічниця легендарної місіс Хоулі з статистики сходжень на Еверест та інші восьмитисячники. Тепер Біллі управляє цією нелегкою роботою, оббігаючи всі експедиції перед відправленням до Гімалаї… Але всіх сходів на 8000+ можна знайти на сайті himalayandatabase.com.
Останні приготування, у мене ще купа організаційних турбот, а хлопці поїхали на прогулянку Катмандом. Павло тут вже раз 10-й, тому виконав роль екскурсовода на відмінно :).
На вулиці зустрів Ісрафіла Ашурли! Побажали один одному удачі!

День 4.

Ось він, день вильоту до Тибету! 2 роки тому наш літак не зміг сісти через сильний вітер у Лхасі і ми відлетіли в китайське місто Ченду. Нас там поселили, нагодували і наступним ранковим рейсом відправили до Лхаси, але осад залишився. Тому, коли цього разу милі китайські стюардеси почали розносити пляшки з водою, я напружився. Та так, що при черговому оголошенні пілота попросив Віталіка витягти навушники та послухати зі мною 🙂 Але голос говорив, що через 30 хвилин ми приземлився у Лхасі. Тому я знову ввімкнув режим “в літаку”, поки хлопці намагалися серед хмар побачити Гору по правому борту.
У Лхасі тепло, навіть дуже. Зустріли, поселили і ми пішли, звичайно ж, у ресторанчик “Дуня”, в якому й досі висить футболка Іри Галай, яку вона затягла на вершину Евересту. Легенда свідчить, що багато альпіністи просили футболки в “Дуні”, обіцяючи занести на Гору, але ніхто не приносив. А Іра купила за свої гроші та забула про неї, а знайшла вже в кишені рюкзака на 7700. Відступати було пізно :). І коли я сказав, що це моя подруга, нам зробили дивовижний капучино)).

День 5.

День народження Паші Сидоренко. Бажаємо йому на сніданку, щоб сам собі подарував найкращий подарунок приблизно за місяць.
Екскурсія в Поталу. Місце засідання Далай-Лами. Грандіозна споруда. Вдруге, якщо чесно, було нудно. Маленькі кімнатки, дим від паличок, що горять… Для одного разу дуже рекомендую, місце приголомшливе. Тому, якщо колись зберетеся в ці місця, відвідайте це чудове місце!
А ще ми запитали місцевих, де роблять качку по-пекінськи, щоб посидіти за святковим столом. Але, прийшовши в рекомендоване місце, ми зрозуміли, що краще повернутись до “Дуні”, там хоч вино наливають 😂.
Після – хлопці пішли фоткати гарно підсвічену вечірню Поталу, а ми побігли під дощем у готель.
Розібравшись із обігрівачами та кондиціонером, у номерах стало тепло та затишно :).

День 6.

Сьогодні після сніданку переїзд до Шегадзе. Це велике місто (і назва міського округу) із площею 182 000 км² та населенням у 700 тис.чол.
По дорозі нам зустрічалися села Тибету, в яких мене досі не перестає дивувати контраст місцевої злиднів і хайтека.
Пішли погуляти та подивитися на місцеву “малу Поталу”, яка була резиденцією перших чотирьох Далай Лам. Але, як сказали місцеві, кам’яний оригінал було зруйновано, а двійник збудований із цементу. І тому він не користується популярністю у тибетців. На наше розчарування, нічне підсвічування не було і я вставлю фото з 2017-го року Кирила Люляєва 🏯.
А ще тут проблематично випити кави. Є магазини зі смакотами, але ні чай, ні кава не наливають 🙁 .Зате знайшли Бургер Кінг! Але там тільки латте?🤦‍♂️.
У готелі над душем вмонтовано лампу УФО, так що тепло і кайфово :).

День 7.

Виїзд у бік Шегара. Переїхали через перевал 5200. Тепло порівняно із 2017-м.
На перевалі нас наздогнала група індусів у 16 осіб, які планують Гору. Якісь дівчатка на зріст по 140 см… З першого погляду безглуздо, але подивимося:).

Водила наш завжди сигналить, іноді йде на обгін у закритому повороті. Кілька разів дали йому пістон. Минулого року ми в Тибеті на слизькій дорозі влетіли у відбійник, за яким було метрів 200 до річки, розбивши при цьому крило та бочину мікроавтобуса… Тож я тепер не люблю таких лиходіїв…
Шегар засмучується сильно. Багато будівельної техніки, а ось з кафе та ресторанами не дуже… Картопля фрі наше все :).
Тут уже готель без обігрівача і холодно.
Ось я закінчую перший щоденниковий опус, лежачи в шапці під ковдрою.
P.S. а наш непальський партнер написав, що наші речі в базовому таборі, але з бочки на кордоні витягли все сало 😥😥😥.
Слідкуйте за нами! Далі буде!

Вас може зацікавити
  • Реєстрація
  • Вход