Ліз я пару тижнів тому на Ейгер та згадав кумедні історію. Але не про Ейгер. А про АНТАРКТИДУ
🥶🥶🥶
Взагалі, Антарктида – це мрія багатьох. І це того варте…
…
Короче кажучи.
Два роки тому було в мене чотири бажаючих на Вінсон (найвища вершина Антарктиди). А оптимальна група це п’ять плюс я гід. Ну, гадаю, викладу я пост в інсту с цим. Прилетіло багато питань нормальних і переважно дурних, адже програма дорога. Через пару днів я вже перестав кожному відповідати, бо літо, сезон сходжень. І ось лізу тоді я на Ейгер, а мені прилітає “ну що там по Вінсону, я хочу”. І як то кажуть, “ні здрастє, ні до побачення”. Та ще й чувак на фотках якийсь в кроксах на босу ногу і шортах… Кинув в карман мобілку і поліз собі далі. Прийшли на хіжину, робити нема що, поліз в інсту. Думаю, відповім. І починаю, як я вмію, коректно: по-перше, доброго дня вам; по-друге, програма дуже коштовна… І тут Сергій відповідає: Валентин, сорі, забув привітатися. Але ви маєте розуміти, що я все знаю про ціни, готовий!
Я в шоці…
Так Сергій потрапив на Вінсон 😀 А та історія закінчилась тим, що прийшли ще 5 людей, навіть прийшлося шукати ще одного гіда (!) і все це потім стало Першою Українською Антрктичною експедицією на гору Вінсон☝️
А до чого це я.
1. Ставте надвисокі цілі, навіть коли вони здаються самими нереальними. Головне спробувати!
2. Не судить людину по соцмережам 🙂 Доречі, Сергій зайшлв на Вінсон, а потім згоняв ще й на Деналі, Маттерхорн та ще багато чого)
3. Ну і головне. Цієї зими поїдемо в Антарктиду знов. На Вінсон та Південний полюс. Хто хоче? Залишилось усього 2 місця
