14 липня 2021
Шлях із С1 до С2 вже крутіший. Істотно. Починаються скелі. І багато. Жумаримо по 1-2 особи на ділянці. Станції знову з одного боку розчулюють, з іншого боку змушують замислитись: а що ж вище буде? І знову ріжу старі перила, б’ю гаки та якорі… У цей час команда чекає (дихає і відпочиває :)). А ось і з’явився відомий Камін Хаус. Пам’ятаєте це відео на Ютубі з гоупро, де хтось так страшно та довго його лізе?
Ну, так собі виглядає, скажу. Підходимо з Кирилом @semeshkin під нього першими. Кіра, потримай, плиз, мотузку натягнутою))) і згадуючи молоді роки за звичкою засікаю секундомір:) коротше, лякатися цього місця взагалі не варто. 3’52” вийшло пожумарити на висоті 6600… Видосик з гоупро буде 😉
Поки хлопці підлазять, знімаю їм відео та фото згори, знову щось міняю-перебиваю-перев’язую…
А ось і С2. Містечко зручніше, навіть є куди в туалет сходити, хоч і на самострахування і в кішках 🙂
Види взагалі бомба 🙂
Тут може бути вітер, намети пов’язані мотузкою, павутиння поручнів між наметами, т.я. ходити непристебнутим дуже небезпечно. Фото з незаваленим горизонтом додаю 🙂
Але і сміття дофігища: (
Наступного дня за планом день відпочинку. О 6:00 вже спека. Готую каву, печиво. Валяємось по наметах. Але у хлопців до 11-ї ранку вже ломка від неробства і деяким хочеться погуляти нагору.
Ну, лосі здорові, думаю я, валялися б по наметах та музику чи книжки слухали… Аклєма небагато, 6700 для першої ротації (ось яке слово тепер використовують замість звичного “акліматизаційний вихід”) досить-таки високо, так що відходимо недалеко. Благо погода дзвенить, каміння навіть тепле☝
Паша дістає цукерку Червоний Мак і віддає Мінгме, який вирішив погуляти з нами. На наш крик протесту заспокоює, мовляв, маю ще одну на трьох. І дістає нам несмачну “Ромашку”… Ну Паша, начебто нормально спілкувалися, а тут таке… 🙂 Схоже, нам поки що до жартів…
А скелі все крутіші, якорів все менше. Звичайно, я розумію тих, хто вішає перила. Вони хочуть повісити за день якнайбільше. Тому в’яжуть і кріплять реально абияк: у старі перила і соплі, гаки не добивають… Треба бути уважним…
Ротація 1. Підсумок.
***
З вечора вирішуємо, що вистачить нам для першого разу дві ночі на 6700 та завтра вниз. Але тут @alexlogach каже, що, мовляв, я тільки аклемався, хочу завтра нагору, та й взагалі, був план тут три ночі тусити, от я й буду!
Все здивовано покрутив пальцем біля скроні, а я лише зітхнув: блііін 🤦♂️
Але Саня хлопець тертий, не дарма мій особистий рекорд забігу з ним на Хорн досі не побитий мною…
Ранок, сонце, але вже вітер.
Погодне вікно завтра закриватиметься.
Проводили всіх униз, зібралися, пішли вдвох нагору.
А над нами висить найвідоміша Black Pyramid.
Задув вітер. Одягнулися у пухове. Ліземо. Точніше, жумаримо. А то ще подумаєте 😁😁
Після ділянок скель та снігового зльоту знову стіна зі сходами. Тут уже не внутрішній кут і не камін, лізти важче. Але кураж є, знову секундомір, 2’45”. Коротше, нормально.
Досить балуватися, знову концентрація та увага.
Сані мотузку знизу ніхто не тримає, йому складніше. Але я вигадав спосіб і Саня вже підгортає до мене. Каску в сніг, дихає 🤪
Зате фоток та видосиків я Сані наробив героїчних. Хай будуть.
Посиділи, чай, засмутилися про Червоний Мак і далі полізли.
6900 позаду. Тепло, але дме.
Чорна піраміда і справді чорна))) і крута.
Полізли ще.
Вже потім на одній із фоток побачив, що якір та гачків тягаю, як на п’ятірку🤪
Все на сьогодні вистачить.
Саня вниз хвацько поїхав.
А я залишився нещадно перебивати станції та різати старі перила.
Тут схоже, стратегія: якщо станція лайно, потрібно верхні поручні сильніше натягнути, щоб при вириві точок повиснути на верхніх. А там також. Ну і т.д. 🤦♂️
Полетіла рукавичка, полетів ніж, друга рукавиця.
Робочі моменти🤷♂️
Зате тепер можна не боятися до 7000 лазити
С2.
Я переїхав до намету шерпів, тут порядок із їжею.
Наготував чаю, їжі. Посиділи, побалакали за життя. А потім пробила зв’язок з Конкордії, Саня балакав півночі, а в мене не було телефону.
О 6-й ранку вже їхали вниз, 2,5 години і ми в АВС, кинули кішки, системи, каски і пішли через льодопад до Бази якраз на пуджу…
