Щоразу, коли я прокидаюся не в рідній півкулі, я кайфую! Цього разу сонячний ранок застав нас у Мехіко!
Я тут уже був півтора роки тому і мені сподобалося офігенськи!
На цей раз поки все чітко: машину дали нову і круту, багаж у всіх прилетів, команда в зборі!
І зміна часових поясів зіграла нам на руку, тому що о 5 ранку ми вже не спали і з кавою зустрічали другу частину групи (їм на подив) у готелі 😉 У всьому знаходимо позитіфф!
Чим мені подобається Мексика, як не дивно, то це своєю історією. Хоча я історії не любитель.
Але коли трапляється заміс від ацтеків і майя, потім Кортес та іспанці, потім війни зі США, революції та інше, то це стає цікавіше 🙂 Артефакти доколумбової епохи та пам’ятники в колоніальному стилі тут просто приголомшливі. А Кафедральний собор і Базиліка так взагалі дивують своїм нахилом не гірше за Пізанську вежу (будувалися на м’яких болотистих ґрунтах). А коли це є ще й частиною акліматизації, це взагалі заліково (Мехіко знаходиться на 2200-2400 м).
Місто-привид Теотіуакан.
Досі незрозуміло, хто його збудував і чому його покинули люди.
Піраміда Сонця та Піраміда Місяця, вулиця Мертвих, є щось у цьому місці щось привабливе… Ну а ранковий політ на повітряній кулі над цим містом додає своєї пікантності до пригоди!
Класична акліматизація перед Орісабою – сходження на вулкан Малінче.
Класичний трек лісом, потім по камінню вгору. У нашому випадку із 4000 лежав сніг, було цікавіше.
Але найкрасивіше – це вулкани навколо.
Один із них навіть періодично димів. Чи це місцеві курили, ми так і не зрозуміли 🤔
