Коли людина починає ходити в гори, вона рідко розуміє у що вляпалась. Тому що у більшості після перших двох-трьох-чотирьох сходжень з”являються думки про висоту… Деякі йдуть на Сомоні (Лєніна), але якщо чесно, це не сама просто гора, якщо ви не ходили щось типу на 6500 і не ночували на 5500-5800… Але можна спростити собі задачу і поїхати або до сонячної Аргентини, або в Чилі.
Забігаючи наперед скажу, що якщо дуже скромно, Альпоманія найкраща серед багатьох компаній як на Охосі (7 успішних експедицій, понад 30 людей на вершині!), так і на Аконкагуа (тільки в січні-лютому 2022-го року у нас було більше 30 людей на Аконкагуа!). І вже 2 успішні експедиції дублем і саме Охос+Аконкагуа у 2023, та 2024 рр.
Про Аконкагуа. Все починається в Мендозі. Така собі Мекка любителів гір у зимові місяці. А що, тепло, навіть жарко, є високі гори поряд, найкращі у світі стейки, що починаються від 800 грам…
А ще поруч височить гора Аконкагуа, яка через свою висоту мимоволі є найвищою в Південній та Західній півкулях, двох Америк і поза межами Азії одночасно! А ще гарна справа маркетинг! Адже програма“7 вершин” тепер настільки в тренді, що чимало любителів гір ось уже багато років кожну зиму вирушають топтати запорошені схили цього гіганта. А у світлі вже останніх трендів Аконкагуа, як правило, є мінімальним висотним досвідом для Евересту. А що, дуже зручно тепер готувати людей на Еверест. Зійшли на кілька гір літом, восени, взимку на Аконкагуа експедицію провів, все, вважай, готовий на Еверест. Я б і сам не повірив би ще 10 років тому, що це нормально. Але технології тренувань, спорядження, кисень, менеджменту в Гімалаях, тренди та досвідчені гіди врешті-решт призвели до цього. Можна довго сперечатися добре це чи погано, не про те розмова зараз, але факт уже вкорінений і перевірений і в тому числі: на Еверест після Аконкагуа (або після Охоса) – можна!
Але повернемося до гори.
На думку багатьох гідів – найнудніша гора у світі.
Так, все пішки.
Так, все в пилюці.
Так, довгий штурм.
З мінусів – немає гарних, радіючих очей засніжених гір навколо.
З серйозних і малопомітних мінусів – верхній кулуар перед вершиною Аконкагуа*.
*Хтось не в темі. Після гроту на штурмі Аконкагуа починається кулуар. Некрутий і неяскраво виражений. Але часто він буває у снігу. А цей сніг буває щільним, іноді дуже щільним. І більшість клієнтів, які вперше на таких висотах можуть там падати. Скільки чув історій про те, що хтось впав і вбився там. А хтось і отримав кішкою в плече від інших, хто падає.
І перед (!) штурмом, а не НА штурмі, не посоромтеся, спитайте гіда: а шматок мотузочки, хай навіть репшнура тонкого є у нього метрів 10? Чисто притримати, про всяк випадок… Там і сніг не завжди буває, і падають там не так часто. Але падають. Навіщо бути у сумній статистиці. Ми в AlpoMania носимо. І іншим рекомендуємо. А там дивіться самі 🙂
Але хто шукає позитив, знайде й інші фактори: на голову практично ніде нічого не впаде, отже, можна йти в навушниках, слухати музику чи аудіокниги. А то взагалі просто подумати. Коротше кажучи, тут кожному своє.
Непоганий базовий табір. Душ, інтернет, навіть картинна галерея!
А ще це справді гарний висотний досвід. Ночівля, а іноді й дві у штурмовому таборі Colera на висоті 6000 метрів – це показник. Організм до цього йде не тиждень, а довше, адаптаційні процеси запускаються на повну. Це те, що вам потрібно подивитися в собі перед сходженням на 8000+. Та й штурм там не короткий від слова зовсім, а ще й набір висоти майже кілометр.
Так що так, першим досвідом під 7000 м – згоден, хороший!
Ах, так, мало не забув. У чому плюс. Це майже завжди є гелікоптер. З 5500 забрати може у разі чого.
Може по страховці, так що не полінуйтеся та не зажміть грошей на хорошу. А можна й просто за кеш із 5500 вниз злетіти. Але моя порада, якщо ви готуєтеся на 8848 і це ваш перший досвід 6900, не беріть гелікоптер просто так. Якщо з колінами все ок, проблем зі здоров’ям немає, а просто втомилися, моя порада – поборіться до кінця. Тим більше якщо портер несе за вас вниз намет і багато іншого. Вам психологічне тренування перед Еверестом (хто не знає, з вершини Евересту обов’язково потрібно спуститися вниз на 6400 після сходження того ж дня!).
Ну і навчіться витрачати резерв організму. Повірте, він є. Більше жиру згорить, глікоген повністю витрачається. Загалом правильна комплексна підготовка до Гімалаїв. Ну і все ті ж гігантські стейки після гори швидко приведуть вас до тями😁
Ну а тепер про прекрасне 🙂
Про альтернативу.
А вона є.
Я знаю сильних/здорових/бажаючих, які хочуть якщо вже летіти в ті краї, так залізти на дві гори: Аконкагуа і Охос дель Саладо. Другий, між іншим, є до того ж і найвищим вулканом у світі, знаходиться поряд у Чилі.
Але багато хто спочатку ходять на нудну Ако вверх-вниз, а потім на джипі за 3-4 дні їдуть до Чилі на Охос.
Так ось, друзі! Це в корені не прикольно! Ви нічого не побачите на Охосі з таким розкладом.
По-перше, тому що Охос – це красиво!
Це блакитні лагуни, фламінго, гарячі джерела, картинка, що практично щодня змінюється. Це “ніжний” режим акліматизації, т.к. їздимо на джипах пустелею.
Із плюсів:
– будь-якої миті можна за 4-5 годин дістатися до цивілізації, якщо захворів або закінчилися авокадо
– акліматизація відбувається на різні вершини. Це не так нудно, як на Аконкагуа!
– подорожуємо джипами, тому майже без обмежень вага речей, тому ми купуємо свіжі фрукти, овочі, кожного ранку омлет і гуакамолє!
– за бажанням можна отримати дуже крутий досвід ночівлі на висоті (2020-му ми ночували в кратері Охоса на висоті 6750 метрів; у 2021-му ми ночували на вершині Охоса на висоті 6893 метри!!!).
Перегляньте фото з Охоса. Вони просто бомбічні!
Так от хто планує дубль цих описаних двох гір, я наполегливо рекомендую, ходіть Охос + Аконкагуа, а не навпаки!!!
Причин декілька!
1. Перша гора завжди довша через більш тривалу акліматизацію. На Охосі вона ніжніша і цікавіша (різні гори, красивіша картинка, менше народу, більш мобільні з машиною). А друга гора – експресом. Так от ходити Аконкагуа експресом завжди краще, тому що там нудніше 🙂
2. Якщо дозволяє бюджет, на Аконкагуа можна в Базовий табір взагалі залетіти гелікоптером, щоб не йти 2 дні рівною пустелею ковтаючи пил від мулів, що пробігають поруч.
3. Якщо це ваш перший майже “семитисячник”, то наявність позашляховика дозволить вас підстрахувати, якщо ви занедужаєте. Був випадок, коли двоє людей стали хворіти на Охосі на третій день. Рішення було швидке. На машині вони поїхали до рівня океану. Антибіотики, відпочинок 48 годин унизу і вони повернулися в групу та успішно зійшли на Охос! На Аконкагуа такий варіант вирішується практично 100% евакуацією вертольотом вниз і давай, додому до побачення.
Звичайно, я намалював ідеальну картинку. Яку, до речі, саме у 2025-му року реалізувати можна буде з нами.
У будь-якій послідовності по одному дублем. Аби було в кайф, я вважаю!
А наші групи сходження на Аконкагуа в Аргентині та Охос дель Саладо у Чилі у сезоні 2025 будуть!
Вся інформація на сайті!
Посилання на сходження на Аконкагуа тут. Посилання на сходження на Охос дель Саладо тут.
Бо Альпоманія – це ваші найкращі гірські пригоди!
