Ура, нарешті, можна купувати квитки в Аргентину. Але не всім. А тим, хто має вакцинацію. Ну і далі за списком сучасних обмежень як негативних тестів тощо. Мдаааа, чи могли ми уявити, що буде все так. Думаю, якби могли, то цінували б у минулому кожну подорож, а не приймали як належну.
Ну та добре полемізувати, краще поговоримо про сонячну Аргентину, в якій сховалося маленьке, але прикольне містечко Мендоза. Така собі Мекка любителів гір у зимові місяці. А що, тепло, навіть жарко, є високі гори поряд, найкращі у світі стейки, що починаються від 800 грам, вино Мальбек зрештою…
А ще поруч височить гора Аконкагуа, яка через свою висоту мимоволі є найвищою в Південній та Західній півкулях одночасно! А ще гарна справа маркетинг! Адже програма“7 вершин” тепер настільки в тренді, що чимало любителів гір ось уже багато років кожну зиму вирушають топтати запорошені схили цього гіганта. А у світлі вже останніх трендів Аконкагуа, як правило, є мінімальним висотним досвідом для Евересту. А що, дуже зручно тепер готувати людей на Еверест. Зійшли на кілька гір восени літом, взимку на Аконкагуа експедицію провів, все, вважай готовий на Еверест. Я б і сам, як той, що пройшов гори від розрядів і клітин з 17 років, не повірив би ще 15 років тому, що це нормально. Але технології тренувань, спорядження, кисню, менеджменту в Гімалаях, тренди врешті-решт призвели до цього. Можна довго сперечатися добре це чи погано, не про те розмова зараз, але факт уже вкорінений і перевірений і в тому числі: на Еверест після Аконкагуа можна!
Але повернемося до гори.
На думку багатьох гідів – найнудніша гора у світі.
Так, все пішки.
Так, все в пилюці.
Так, довгий штурм.
З мінусів – немає гарних, радіючих очей засніжених гір навколо.
З серйозних і малопомітних мінусів – верхній кулуар передверхів*.
*Хтось не в темі. Після гроту на штурмі розпочинається кулуар. Некрутий і неяскраво виражений. Але часто він буває у снігу. А цей сніг буває щільним, іноді дуже щільним. І більшість клієнтів, які вперше на таких висотах можуть там падати. Скільки чув історій про те, що хтось відлетів. А хтось і отримав кішкою в плече від інших, хто падає. Так що там обидва дивитися потрібно ще й за тими, хто йде зверху!
І перед (!) штурмом, а не НА штурмі, не посоромтеся, просіть гіда: а шматок мотузочки, хай навіть репшнура тонкого є у нього метрів 10? Чисто притримати, про всяк випадок… Там і сніг не завжди буває, і падають там не так часто. Але падають. Навіщо бути у сумній статистиці. Ми в alpomania.com носимо. І іншим рекомендуємо. А там дивіться самі:)
Але хто шукає позитив, знайде й інші фактори: на голову практично ніде нічого не впаде, отже, можна йти в навушниках, слухати музику чи аудіокниги. А то взагалі просто подумати. Коротше, тут кожному своє.
Непоганий базовий табір. Душ, інтернет, навіть картинна галерея!
А ще це справді гарний висотний досвід. Ночівля, а іноді й дві у штурмовому таборі Colera на висоті 6000 метрів – це показник. Організм до цього йде не тиждень, а довше, адаптаційні процеси запускаються на повну. Це те, що вам потрібно подивитися в собі перед сходженням на 8000+. Та й штурм там не короткий від слова зовсім, а ще й набір висоти майже кілометр.
Так що так, першим досвідом під 7000 м – згоден, хороший!
Ах, так, мало не забув. У чому плюс. Це майже завжди є гелікоптер. З 5500 забрати може у разі чого.
Може по страховці, так що не полінуйтеся та не затисніть грошей на хорошу. А можна й просто за кеш із 5500 вниз злетіти. Але моя порада, якщо ви готуєтеся на 8848 і це ваш перший досвід 6900, не беріть гелікоптер просто так. Якщо з колінами все ок, проблем зі здоров’ям немає, а просто втомилися, моя порада – поборіться до кінця. Тим більше, якщо портер несе за вас вниз намет і багато іншого. Вам психологічне тренування перед Еверестом (хто не знає, з вершини Евересту обов’язково потрібно спуститися вниз на 6400 після сходження того ж дня!).
Ну і навчитеся витрачати резерв організму. Повірте, він є. Більше жиру згорить, глікоген повністю витрачається. Загалом правильна комплексна підготовка до Гімалаїв. Ну і все ті ж гігантські стейки після гори швидко приведуть вас до тями😁
Ну а тепер про прекрасне 🙂
Про альтернативу.
А вона є.
Я знаю сильних/здорових/бажаючих, коли летіти в ті краї, так залізти на дві гори: Аконкагуа і Охос дель Саладо. Другий, між іншим, є до того ж і найвищим вулканом у світі, знаходиться практично поряд у Чилі.
І всі їдуть спокійно на нудну Аконкагуа, а потім на джипі за 3-4 дні їдуть до Чилі на Охос.
Так ось, друзі! Це в корені не прикольно! Ви нічого не побачите на Охосі з таким розкладом.
По-перше, тому що Охос – це красиво!
Це блакитні лагуни, фламінго, гарячі джерела, картинка, що практично щодня змінюється. Це щадний режим, т.к. їздимо на джипах пустелею.
Так, будь-якої миті можна за 4-5 годин дістатися до цивілізації, якщо захворів або закінчилися авокадо 😁
Так, акліматизація відбувається на різні вершини. Це не так нудно, як на Аконкагуа!
Так, за бажання можна отримати дуже крутий досвід ночівлі на висоті (2020-му ми ночували в кратері Охоса на висоті 6750 метрів; у 2021-му ми ночували на вершині Охоса на висоті 6893 метри!!!).
Перегляньте фото з Охоса. Вони просто бомбічні!
Так от хто планує дубль цих описаних двох гір, я рекомендую, ходіть Охос + Аконкагуа, а не навпаки!!!
Причин кілька!
1. Перша гора завжди довша через більш тривалу акліматизацію. На Охосі вона ніжніша і цікавіша (різні гори, красивіша картинка, менше народу, більш мобільних з машиною). А друга гора – експресом. Так от ходити Аконкагуа експресом завжди краще, тому що. там нудніше 🙂
2. Якщо дозволяє бюджет, на Аконкагуа можна в Базовий табір взагалі залетіти гелікоптером, щоб не тупотіти 2 дні рівною пустелею ковтаючи пил від мулів, що пробігають поруч.
3. Якщо це ваш перший майже семитисячник, то наявність позашляховика дозволить вас підстрахувати, якщо ви занедужаєте. Був випадок, коли двоє людей стали хворіти на Охосі на третій день. Рішення було швидке. На машині вони поїхали до рівня океану. Антибіотики, відпочинок 48 годин унизу і вони повернулися в групу та успішно зійшли на Охос! На Аконкагуа такий варіант вирішується практично 100% евакуацією вертольотом вниз і давай, додому до побачення.
Звичайно, я намалював ідеальну картинку. Яку, до речі, саме цього, 2022-го року реалізувати складно. Тому що сезон роботи нацпарку Аконкагуа буде коротким, лише 6 тижнів.
Так що в будь-якому випадку Охос дель Саладо та Аконкагуа на вас чекають!
У будь-якій послідовності по одному дублем. Аби було в кайф, я вважаю!
А наші групи сходження на Аконкагуа та Охос дель Саладо у сезоні 2022 будуть!
Вся інформація на сайті!
Посилання на сходження на Аконкагуатут. Посилання на сходження на Охос дель Саладо тут.
Бо Альпоманія – це ваші найкращі гірські пригоди!
