Колись давно, року так в 2016-му я вперше потрапив да Аргентини на Аконкагуа. З тих пір @alpomania зводила багато груп на цю вершину. Безаварійно та якісно. Але були два дуже цікавих кейси, які я не так давно чомусь згадував.
⠀
Діло було у січні 2022-го. Ще тоді Ако тільки відкрилась від ковіду, і то на півтора місяця замість трьох. А у нас було 4 групи (30 клієнтів взагалі🙈), гадаю, найкращий показник серед українських команд за всі часи))
⠀
І ось одна група приходить до Базового табору на 4250 м. Гіди як завжди: голову не мити, шапку вдягати, не мерзнути, акльом тільки починається. Ну але був у нас один цікавий клієнт, який одразу побіг в душ.
⠀
І тут картина маслом вранці на рації (я з іншою групою на 5500): у нас у клієнта +40, рейнджери вкололи укол, тест позитивний, за умовами вся група має вийти з парку сьогодні! Оце так халепа 🤦
Але виявилося, що протоколів повторного заходу після ковіда немає.
⠀
І група купила нові перміти та прикриваючи обличчя баффами зайшла через три дні в парк і в результаті сходила на Аконкагуа!
⠀
Висновок: слухайте гідів Альпоманії, вони поганого не скажуть! У нас така корпоративна культура 😀
⠀
Але на цю історію є продовження. Все ж таки двоє з тієї групи не зайшли в той раз. І вже влітку: «Валік, ми підемо знов! Але вже спочатку на Охос, а потім на Аконкагуа, хочемо дубль!»
«Йопта..» – думав я тоді 😳
⠀
Але Валєра і Наталі (доречі, обом за 50 😉) приїхали наступного року, та все ж таки залізли на дві ці великі гори!
⠀
Але по секрету то було так. Коли ми сходили на перші 6000 перед Охосом, Наталі позвала мене і каже: «Я – все, не хочу ні Охоса, ні Ако». Але я її якось вмовив і вона забомбила дубль!
⠀
Тоді я вже точно зрозумів, що немає нічого неможливого!
Висновок 2: М – мотивація, Б – бажання!
⠀
P.S. Доречі, 18.11 ми провели вебінар за темою “Сходження на Аконкагуа та Охос дель Саладо”. Пропонуємо переглянути його за посиланням тут.
