Антарктида завжди була загадковою, неосяжною, таємничою… Не скажу, щоб мене туди дуже манило, але при нагоді злітати хотілося. Так, чисто через географічну освіту, більше “для галочки”. Ну ось цей випадок і стався 🙂
Бліїіїііііііінннннннн!!!
Беру свої слова назад!
………
Великий материк, навіть безмежний. Сліпучий та білий. Вродливий. Неповторно і в той же час загрозливо безмежний! Гори гострі, стіни немаленькі. І це все при безхристально прозорому нереально морозному повітрі. Коротше, дуже холодно!
………
Ну а як розвага і пригода, сам Вінсон, звичайно, прикольна штука. Моменти нового досвіду чисто у плані менеджменту, та й те, мало що нового, якщо чесно. Звичайно, є свої нюанси в стилі, але в цілому, втомлює тільки холод.
………
Посадка на лід була жорстка, коротше, таймлапс не знімеш нормальний. Далі все за американською строгістю: сюди ходи, сюди не ходи, дрони здати, вечеря о 20:00. З правилами, я вважаю, тут переборщують. Клієнтів у таборі без гіда залишати не можна, без зв’язки не ходи навіть перилами, ну коротше…
……….
Натомість дуже світло. Сидиш такий собі, топити сніг на ранок, дивлячись на годинник, а вже 2:45 ранку. Сонце в наметі світить типу 5 вечора. А вставати о 8… 🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Гаразд, жартую, вставати тоді, коли сонце через гору вийде 😁 Хоча, був виняток… Потім розповім.
Далі буде*
