Сам маршрут на Вінсон не легкий, не складний. Але чесний. Санки, продукти, намети – все потрібно нести команді.
Є на гору поручні, їх приблизно 1000 метрів. Не круто, але правила диктують, що і по них потрібно ходити у зв’язках 😂🤦♂️ Rules…
Холодно завжди. Настільки скрипучий сніг, що іноді нічого не чути, навіть команди учасників. Сніг топити потрібно постійно. Багато, нудно.
Штурм довгий. В нас було холодно. У прогнозі був вітер із обіду, 40-50 вузлів. І на вершині -32°С. Зазвичай на Штурм виходять об 11-й ранку, коли сонечко виходить з-за гори і можна вилазити зі спальника.
Але я подумав і вирішив виходити о 7-й ранку, потім відіспимося. Багато хто подивився на мене косо, але сперечатися не стали))
У результаті до 2 ночі топити сніг, а о 4:30 вже прокидався кип’ятити воду🤦♂️
Вийшли о 7-ій, всі за планом. Навіть сонечко. Потім задуло. Стало холоднішати. Реально
можна порівняти з Еверестом. Тільки кисень не грів, не було його 😊 Спочатку було навіть нудно, але потім завіяв вітер. Потім ще сильніше. Усього йшло чоловік 40. З них – наша команда 10 осіб.
Коли об 11-й ранку послухали прогноз по рації, то почули якісь нереальні цифри – вітер на вершині 50 вузлів, це типу 80 км/год. Дивлюся, одна за одною команди повернули донизу. Дивно, адже реально такого вітру не було, видимість хороша, а завтра прогноз ще гірший.
Приймаємо рішення поборотися, тим більше що хмари тонкі, сонце видно, все має бути ок!
У результаті наодинці з різницею приблизно на годину, перша та друга зв’язки стояли на вершині найвищої вершини Антарктиди! 💪💪💪
Кілька швидких фото, видосиків, пальці мерзнуть дуже, окуляри і лижна маска давно 100 разів замерзла і відмерзла, так що приймаю рішення краще закрити обличчя баффом, щоб не поморозити, а очі без маски, але хитро, щоб не осліпнути.
Спуск у штурмовий табір довгий, холодний вітер. Приходимо до наметів, хлопці розслабляються, ми із Саньком знову за пальники та термоса, але емоції переповнюють! Ми це зробили! А спуститися справа техніки!
Починається шторм, намет ковбасить.
